Інформаційний аналіз текстової інформації

Інформаційний аналіз художнього стилю

в текстовій літературі

(поезії, прози, драми, критики, монографій)

Розрізняють такі парадигми аналізу текстової інформації:

·        Фонетичний аналіз текстової інформації;

·        Морфологічний аналіз текстової інформації;

·        Лексичний аналіз текстової інформації;

·        Семантичний аналіз текстової інформації;

·        Синтаксичний аналіз текстової інформації;

·        Стилістичний аналіз текстової інформації;

·        Літературно-критичний аналіз текстової інформації;

·        Версифікаційний аналіз текстової інформації;

·        Композиційний аналіз текстової інформації;

·        Тематичний аналіз текстової інформації

Самостійна пошуково-аналітична робота

Дізнайтеся, що означають такі слова, і до якої сфери вживання вони належать:

·        стаття;

·        інтерв’ю;

·        рецензія;

·        репортаж;

·        огляд.

Основні функції текстової інформації

1. Запитання:  Яку роль відіграє текстова інформація в сучасному суспільстві?
   Відповідь: Соціально-психологічна роль текстової інформації  важлива і багатогранна,  її характеризують такі двоаспектні функції:
   1.     Відображально-оцінна функція - Q(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   2.     Мотиваційно-емоційна функція -D(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   3.     Сигнально-слухова функція - W(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   4.     Прогностично-інтуїтивна  функція -V(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   5.     Спонукально-афективна   функція - F(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   6.     Активаційно-енергетична функція - G(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   7.     Комунікативно-адекватна функція - L(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   8.     Маніпулятивно-пропагандична функція -S(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   9.     Пізнавально-інтелектуальна функція - Y(n), n-кількість об’єктів в інформації;
   10.     Оздоровча функція - U(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   11.     Світоглядно-наукова функція J(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   12.     Критично-методична функція Z(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   13.     Гуманістично-звільнювальна функція R(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   14.  Релігійно-відчужувальна функція Т(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   15.    Морально-правова функція Х(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   16.                       Місійно-креативна функція Н(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   17.                       Особистісно-розвивальна функція А(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   18.                       Фольклорно-побутова функція В(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   19.                       Історико-ідеологічна функція І(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   20.                       Інтернаціонально-революційна функція К(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   21.                       Ілюзорно-конструктивна функція О(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   22.                       Теоретично-досвідна функція Б(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   23.                       Перенакручено-психологічна функція Ю(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   24.                       Ідеально-абстрагувальна функція Я(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   25.                       Суб’єктно-усвідомлювальна функція Ю(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   26.                       Передбачально-фантастична функція Ф(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   27.                       Об’єктно-просвітницька функція Л(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   28.                       Долаючо-стверджувальна функція Ж(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   29.                       Споглядально-метафізична функція Д(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   30.                       Почуттєво-духовна функція Ш(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   31.                       Перспективно-соціальна функція Щ(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   32.                       Ілюстративно-містична функція Г(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   33.                       Надприродно-феноменальна функція Ц(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   34.                       Компенсаторно-регулятивна функція У(n), n-кількість об’єктів в інформації.
   35.                       Інтегровано-об’єднувальна функція Ч(n), n-кількість об’єктів в інформації.

Запитання:  Яку роль відіграє «інформаційна свідомість» сучасника в інформаційному суспільстві?

Відповідь: Інформаційна свідомість нашого сучасника упорядковує, узагальнює, сортує, систематизує  важливу  та багатоаспектну інформацію. Для цього людина використовує різні методи мислення, уяву, способи абстрагування, способи маркування, асоціації, конкретизації.

Запитання:  Які функції виконує  інформаційна свідомість сучасника в інформаційному суспільстві?

Відповідь: Інформаційна свідомість виконує такі функції:

1.      Критична функція - аналізує світоглядні цінності та протилежні смисли;

2.      Світоглядна функція - формує принципи розуміння відношень між об’єктами.

3.      Методологічна функція - розв’язує часткові проблеми з різних точок зору.

4.      Культурна функція - сприяє розвитку і удосконаленню духовних можливостей істот.

5.      Моральна функція - обґрунтовує та формує правила поведінки істот.

6.      Психологічна функція - унормовує здоровий спосіб існування та здоровий глузд буття істоти.

Запитання:  Що для вас означає термін  «інформаційні почуття» сучасника в інформаційному суспільстві?

Відповідь: Інформаційні почуття - це усі інтелектуальні почуття нашого сучасника. До них належать: ідеологічні переконання, філософічні погляди, релігійна віра, міфи, світогляд, образи-уявлення, ідеї, культи, парадигми, свідомості, характерні ідеали, табу, теорії, моделі мислення, роздуми, космогонії, ілюзії, фантазії, протиріччя, почуття правди, почуття хибності, нерозуміння фактів, оптимізм, фетишизм, магія розуміння та просвітлення.

Запитання:  Що для вас означає термін  «інформаційні ідеології» сучасника в інформаційному суспільстві?

Відповідь: Інформаційні ідеології - це цілісні надсистеми світоглядного  розуміння, яким чином інформація справляє суттєвий вплив на свідомість, вчинки, спроможність  істот вступати у певні відношення з оточуючим світом. Інформаційні ідеології програмують  різну робототехніку на результативність праці.

Запитання:  Що для вас означає термін  «інформаційна психологія» сучасника в інформаційному суспільстві?

Відповідь: Інформаційні психологія - це цілісна система  в істоти, яка обробляє,  опрацьовує і створює інформацію, яка  справляє суттєвий вплив на якісне відношення з оточуючим світом. Інформаційні психології  однієї істоти можуть бути  різними в різних обставинах

Інформація - це інтелектуальний ресурс держави, 

як  по­вітря, вода та надра.

Прийоми і  технології мислення у письменників

Кліпове мислення ( Шаблон:псих. звичка сприймати інформацію за допомогою коротких, яскравих посилів, що втілені у форматі постеру, відеокліпу.  Суть «кліпового мислення» полягає в здатності людини швидко переключатися між різними за смислом фрагментами інформації та швидко її обробляти)

Практичне мислення(застосування раціонального вибору умінь і знань для відповідальних дій)

Теоретичне мислення(систематизація, узагальнення, абстрагування об’єктів)

Абстрактне мислення(уміння відобразити головні ідеї та сутнісні властивості в системі)

Асоціативне мислення(дослідження можливостей об’єктів в середовищі і створення ситуації успіху)

Критичне мислення(подолання сумнів до інформації, аналіз, інтеграція, синтез)

Логічне мислення(послідовність ланцюгів дедукції та індукції)

Креативне мислення(уміння знайти власну нішу інтересів,  помічати "невидимі" зв'язки і степені свободи в системі об'єктів і їх перенесення по аналогії  та застосування у своїй  творчості)

Нестандартне мислення(генерування відкритих закритих, тонких, провокативне запитання до невідомого об’єкта);

Дивергентне мислення(спрощення до адекватного сприйняття корисності)

Когнітивне мислення(пошук правильної, адекватної відповіді)

Системне мислення(використання системних зв’язків та ієрархій)

Емоційне мислення(уміння змінювати емоції в різних випадках)

Штучне мислення(уміння програмувати алгоритми для складних дій)

Інтуїтивне мислення(розрізнення та об’єднання об’єктів)

Саногенне мислення(мислення в стані переляків, стресів, страхів)

Дискурсивне мислення(психологічна зміна догматів та правил)

Образне мислення(поєднання типажів в одну систему)

Проблемні відкриті запитання.

1.Який із  видів мислення найкраще навчає  вчитись самостійно?

2.Яке мислення є більш ефективним критичне чи креативне?

3.Чи всіх можна навчити критично мислити?

Якісні властивості

 текстової інформації в літературі

	Семантична парадигма інформації	Синтаксична парадигма інформації	Стилістична парадигма інформації	Лінгвістична парадигма інформації	Інноваційна парадигма інформації
Загальні властивості змісту, суті, смислу,  контексту інформації	достовірність	форматованість	інтуїтивність	відкритість	цільовість
	повнота	формальність	досвідність	секретність	ймовірність
	структурованість	аналітичність	історичність	ємність	модельність
	ефективність	технічність	імітаційність	конфліктність	перехресність
	логічність	економічність	місткість	ситуаційність	методологічність
	абстрактність	передбаченість	визначеність	ієрархічність	проблемність
	системність	схематичність	класичність	ступеневість	ризикованість
	концептуальність	інтервальність	композиційність	рівневість	компромісність
	складність	гарантованість	заангажованість	актуальність	прогнозованість
	раціональність	реалізованість	збережувальність	стратегічність	інтерактивність
	зведеність	функціональність	розпізнаванність	узгодженість	доповнюваність
	ресурсність	керованість	надлишковість	публічність	предметність
	глобальність	факторність	масштабність	надзвичайність	критичність
	надійність	Форс-мажорність	адаптивність	чутливість	адаптивність
	ритмічність	художність	магічність	усвідомленість	публічність
	мелодійність	гумористичність	документальність	психологічність	модерність
	справжність	доповненість	сакральність	епічність	фантастичність
	сутність	розлогість	ліричність	афористичність	колізійність
	умовність	характерність	почуттєвість	антитезовість	оксимороність
	алогічність	суперечливість	уреальненість	ефективність	трансцендентність
	парадоксальність	часовість	неологічність	заглибленість	позитивність
	чарівливість	експресивність	емоційність	екзистенціальність	метафоричність
	виразність	гумористичність	саркастичність	ірочність	забарвленість
Загальні властивості змісту, суті, смислу, контексту інформації	кодованість	діалектність	делікатність	персоніфікованість	зашифрованість
	моторошність	неоковирність	ненормативність	колоритність	гіперболічність
	масовість	популярність	поміркованість	пестливість	риторичність
	сатиричність	пародійність	каламбурність	усіченість	шарадність
	гротескність	іншомовність	негативність	панорамність	духовність
	узагальненість	культовість	запозиченість	медитативність	динамічність
	прикметність	уявність	зрозумілість	градаційність	сенсовість
	переплетеність	схрещуваність	зрощеність	бурлескність	травестійнсть
	кумедність	вживаність	частотність	жахливість	страхітність
	сумісність	спільність	дошкульність	повчальність	афористичність
	химерність	передбаченість	конкретність	суперечливість	неузгодженість
	фонічність	витонченість	комічність	своєрідність	привабливість
	величність	жартівливість	потворність	урізноманітненість	інтересність
	мозаїчність	калейдоскопність	ілюзорність	структурність	серйозність
	стильність	збагаченість	індивідуальність	персофікованість	атрибутивність
	коштовність	регалійність	спрямованість	громадянськість	вульгарність
	яскравість	призначеність	прихованість	невидимість	пейзажність
	портретність	живописність	народність	ментальність	фольклорність
	гнучкість	інверсійність	історичність	сучасність	святість
	оптимальність	парадоксальність	гострість	памфлетність	полемічність
	сповненість	проклятість	смисловість	роздратованість	заклинаність
	фактичність	явищність	процесуальність	схематичність	комбінованість
	збентеженість	закличність	наказовість	спонукальність	імперативність
	розмірковуваність	первісність	тлумачність	сутність	трепетність
	справжність	підсиленість	забарвленість	зрощеність	нудотність
	пишнотність	епічність	прикметниковість	епітетність	фігурність
	красивість	влучність	невичерпність	екскурсивність	роздумливість
	завершеність	враженість	інструментованість	яскравість	прозорість
	виваженість	готичність	враженість	перемежованість	схожість
	подібність	алегоричність	зневажливість	ніжність	жіночість
	чоловічість	автобіографічність	акцентованість	сумирність	пониженість
	інтенсивність	пестливість	схвильованість	домисленість	маловживаність
	невдачність	критичність	особливість	настроєвість	колоритність
	болісність	афектність	відвертість	щирість	нерішучість
	зачарованість	вульгарність	відгукуваність	тлумачність	епіграмність
	секретність	потаємність	інтимність	актуальність	евфемістичність
	потойбічність	непристойність	небезпечність	лукавість	делікатність
	лайливість	грубість	образливість	сороміцність	всеохопність
	детальність	чуттєвість	осягненість	кульмінаційність	ослабленість
	мальовничість	незвичайність	колючість	тотурність	вживаність
	винятковість	наповненість	перебільшеність	важливість	перенесеність
	безпосередність	максимальність	надмірність	живописність	наснаженість
	блискучість	манерність	благопристойність	оттожненість	звичаєвість
	згалеженість	повторюваність	передумовність	післяумовність	вагомість
	нечуваність	небаченість	головомність	незрозумілість	потворність
	негідність	милостивість	неповторність	унікальність	множиність
	проникненість	винятковість	тверезість	нарцисність	гострість
	трагічність	драматичність	нестандартність	оригінальність	частковість
	наснаженість	недосконалість	вживаність	милозвучність	розгорнутість
	переказзуваність	архетипність	поміркованість	адекватність	жартівливість

Інформаційний аналіз текстової інформації використовує різні методи:

·         контент-аналіз,

·         обґрунтована теорія смислу,

·         етнографічні методи кодування змісту,

·         дискурс-аналіз,

·         символічна політика,

·         методи соціолінгвістики,

·         теорії комунікації,

·         функціональна прагматика;

·         теорія відмінностей,

·         методи, засновані на політичній психології;

·         етнометодології; феноменології;

·         семіотики,

·         лінгвістики тексту;

·         теорії мовних актів і когнітивної лінгвістики;

·         можливості герменевтики;

·         об'єктивна герменевтика;

·         методи психолінгвістики;

·         психосемантики;

·         суггестивной лінгвістик;

·         фоносемантики.

Найпростіша взаємодія онлайн-користувача з сайтами, - для цього досить йому зайти на сайти і там знайти такі приклади використання текстової інформації у вигляді:

·        Гіпертекстової публікації;

·        Мультимедійної публікації;

·        Інтерактивної публікації;

·        Транскордонної публікації. 

Самостійна пошуково-аналітична робота

Дізнайтеся, що означають слова, і до якої сфери вживання вони належать:

·        бэкграундер;

·        байлайнер;

·        факт-лист;

·        фиче;

·        пресс-релиз.

Показовими  методами аналізу текстової інформації є демонстрація реального читача через коменти до Інтернет-текстів, можливість через вербальне поведінку, через мовні портрети реальних читачів судити про інтелектуальний рівень та інформаційний стан даної аудиторії. Прочитання блогів на сайтах традиційно друкованих колись ЗМІ змушує нас зрозуміти фігуру просьюмера. Контент, що генерується користувачами (UGC), повсюдно модерується на сайтах онлайнових ЗМІ. Модний нині термін web 2.0. має на увазі друге покоління сервісів в Мережі, якісним чином відрізняється від взаємодії між веб-сторінками першого покоління, де взаємодія здійснюється за допомогою гіперпосилань. Девіз сервісів нового покоління - соціальність і мобільність. Стираються відмінності між споживачами інформації та її авторами. Блог-платформи, їх доступність зробила публікацію в мережі звичайною справою. Контент, що генерується користувачами, має свої риторичні і лінгвістичні особливості. Входить в моду інтерактивність. Це коментування подій, і створення груп користувачів, і наявність можливостей мобільного доступу з будь-якого пристрою, що має вихід в інтернет. Деяким функціоналом стає зручніше користуватися онлайн. Сучасні технології переселяють споживачів в мережу інтернет.

Тематичний аналіз прози(неритмізований текст)

Роман

Рома́н (фр. roman — «романський») — літературний формат, найпоширеніший у XVIII–XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Як літературний термін слово «роман» використав у XVI ст. англійський літературознавець Джордж Патенхем у праці «Мистецтво англійської поезії» (1589). Спочатку словом «роман» називали будь-які віршові твори, написані романською, а не латиною. Згодом так починають називати прозові твори зі специфічною тематикою — любовною. Про це згадує вже в XVII ст. французький дослідник П'єр-Даніель Юе і говорить, що це історії «для задоволення та повчання»[1].

Жанри роману:         

Екшн Пригодницький Комічний Кримінальний Документальний Епістолярний Еротичний Нон-фікшн Фентезі Ґотична  Історичний Фантастика жахів Магічний реалізм Містичний Морський Параноїдальний Філософський Авантюрний Політичний Псигологічний Романтичний Сага Сатира Наукова фантастика Спекулятивний Супергеройський Триллер Урбаністичний Вестерн

Повість

Повість — літературний прозовий твір середньої форми, довший за оповідання, але коротший за роман, під відповідною назвою поширений у слов'янських мовах та країнах.

До 1950-х років, його відповідник у міжнародному літературознавстві був термін short novel (тобто, дослівно — короткий роман). Після 1950-х його вживають найчастіше як аналог терміна західної літературної традиції novella. За сучасними стандартами, аналог повісті novella зазвичай містить від 17 000 до 40 000 слів.

За тематикою наповнення, повість є переважно прозовим епічним твором, що характеризується однолінійним сюжетом.

Новела

Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Новелета (фр. Novelette) — дуже стисла новела, невеликий (іноді в кілька рядків) розповідний твір, переважно про якийсь незвичний життєвий випадок. До новелет можна віднести твори «Вогники» Володимира Короленка, «Лан» Василя Стефаника, цикли Степана Васильченка «Крилаті слова», «Чапай» Юрія Яновського.

Оповідання

Оповіда́ння — невеликий за обсягом прозовий твір, у якому зображувалась одна подія з життя одного, або двох сформованих персонажів.

Невеликі розміри оповідання вимагають нерозгалуженого, як правило, однолінійного, чіткого за побудовою сюжету. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль відіграє художня деталь (деталь побуту, психологічна деталь та ін.).

Оповідання дуже близьке до новели. Іноді новелу вважають різновидом оповідання. Відрізняється оповідання від новели виразнішою композицією, наявністю описів, роздумів, відступів. Конфлікт в оповіданні, якщо й є, то не такий гострий, як у новелі. Розповідь в оповіданні часто ведеться від особи оповідача.

Генеза оповідання — в сагах, нарисах, оповідних творах античної історіографії, хроніках, легендах. Як самостійний жанр оповідання оформилось у 19 ст. З того часу й до сьогодні — це продуктивний жанр художньої літератури.

В англомовній традиції вирізняють надкоротке оповідання (англ. short short story). Останнім часом в англомовних країнах їх поділяють на шестислівне оповідання (англ. six-word story), міні-сага (англ. minisaga або dribble), оповідання обсягом до 50 слів, мікрофікція (англ. microfiction або drabble), оповідання обсягом до 100 слів, твіттература (англ. twitterature), оповідання обсягом до 280 слів), sudden fiction (з англ. — «раптовий спалах»), оповідання обсягом до 750 слів, flash fiction (з англ — «історія-спалах»), оповідання обсягом до 1000 слів, та мікрооповідання (англ. micro-story).

Хроніка

Діалоги

Щоденник

Тематичний аналіз поезії(ритмізований текст)

ЛІРИКА(форма, зміст, наратив)

Універсальна лірика

Інтимна лірика

Пейзажна лірика

Медитативна лірика

Громадянська лірика

Релігійна лірика

Філософська лірика

Містика, видіння

ПОЕЗІЯ ДЛЯ (ПРО) ДІТЕЙ

ПОЕЗІЯ ПРО ТВАРИН, ПТАХІВ

ПОЕЗІЯ-ПРИСВЯТИ ПОЕТАМ

ПОЕТИЧНІ ФОРМИ

Сонети

Акровірші

Паліндроми

Верлібр, білий вірш

Східні форми (рубаї, хокку, танка)

НАРАТИВНА ПОЕЗІЯ

Гумористична поезія

Іронічна поезія

Поезія фарсу

Сатирична поезія

Байки

Поетичні МІКРОЖАНРИ

Крихітки (до 4-х рядків)

Афоризми, думки, фрази

ЕПІСТОЛЯРНА ПОЕЗІЯ

НАСЛІДУВАННЯ,

ПАРОДІЇ,

ЕПІГРАМИ,

ГУМОРИСТИЧНІ ПРИСВЯТИ

ПЕРЕКЛАДИ

ПОЕМИ

ЛІРОЕМИ

ЦИКЛИ ВІРШІВ

НИЗОВІ ЖАНРИ ПОЕЗІЇ

Поезія з ненормативною лексикою

Пасквіль  

Блатні пісні

Інші розділи, стилі, теми

Етюд — це невеликий за формою і змістом твір у художньому стилі на основі безпосередніх вражень і спостережень за картинами природи. Його характерні особливості: коротка форма, опис вражень від природи з висловленням власних почуттів, образність мови, переважно відсутність сюжету.

Стилістичні фігури  в поезії

Означення. Стилістична фігура (від лат. stilus ‘грифель для писання’ figura ‘образ, зовнішній вигляд’), фігу́ри мовлення — синтаксичні мовні звороти, орієнтовані на незвичність слововживання, посилення виразності, емоційності, образності вислову, оздобу мовлення думки.

Стилістичні фігури поширені в поезії, вони індивідуалізують мовлення автора, збагачуючи його емоційними нюансами, увиразнюють художнє зображення образу. Поняття стилістичні фігури у вузькому тлумаченні (синтаксичні фігури поетичного мовлення) не включає тропів, які являють собою вживання слів у переносному значенні.

У широкому тлумаченні поняття стилістичні фігури або фігури мовлення включає тропи і власне синтаксичні фігури.

Хоча тропи завжди були в центрі уваги вчених, які досліджували художні тексти, але й досі єдиної чіткої загальноприйнятої класифікації фігур мови немає.

Більше того, у мовознавстві немає вичерпно точного і загальноприйнятого визначення фігур мовлення. Сам термін вживається у різних смислах (найчастіше приблизних), але є тенденція до закріплення цього терміна й виявлення його лінгвістичного змісту. Зазначена невизначеність корениться як в історії терміна «фігури мовлення» (і, ширше, «фігури»), так і в прагненні мовознавства засвоїти поняття, що склалося поза його межами.

Найпоширеніші стилістичні фігури — анафора,  антитеза, багатосполучниковість, безсполучниковість, градація, еліпс, епіфора, інверсія, паралелізм, риторичне запитання, риторичне звертання, умовчання, літота, синекдоха, метафора, метаномія, алітерація, асонанс, гіпербола , епітет.

Типи фігур

Термін «фігура» (дав.-гр. σχημα) вперше використано Анаксіменом з Лампаска (IV ст. до н. е.), питання було ретельно опрацьовано Аристотелем, учні якого (особливо Деметрій Фалерський) запровадили розділення на «фігури мовлення» (слів) та «фігури думки».

Фігура слів

Означення. Фігура слів - це свідомо спрямований уклад стилістичних виразів додаванням, насиченням ознак (анафора, полісиндетон, синонімія), фігури мінусового характеру, що характеризуються відсутністю якоїсь ознаки чи елемента (асиндетон, еліпсис) і фігури за схожістю (парономазія, антитеза).

Фігура думки

Означення. Фігура думки - це вид вираження думки. До фігур думки у класичній риториці належали: анотування (підстави), епілог, звертання, виклад, парадигма, наратив, умовчання, відхилення від теми, оклик, лихослів'я, заклинання, розважання, вагання, нагадування (і ніби нагадування), підставлення особи, затримування оповіді, згода, розмірковування, риторичне питання, побажання, застереження, сентенції, дефініції, опис, іронія, літота, дистрибуція, наслідування, нав'язування, упередження, уособлення, тавтологія, вдаване незгадування (вже не кажемо про те...; вже не будемо згадувати..., але ж...) тощо.

Стилістичні фігури мови

Акцизм • Адинатон • Алітерація • Алюзія • Ампліфікація • Анадиплозис • Анаколуф • Анафора • Антанаклаза • Антитеза • Апосіопеза • Антитетон • Апокопа • Апострофа • Асиндетон • Атракція • Гіпербатон • Градація • Екзергазія • Еліпс • Емфаза • Епіфора • Зевгма • Ізоколон • Інверсія • Кільце • Корекція • Меліоризація • Мезархія • Називний теми • Оксиморон • Паралелізм • Перелічення • Парономазія • Парцеляція • Перифраз • Плеоназм • Поліптотон • Полісиндетон • Пролепсис • Пуант • Ретардація • Риторичне запитання • Риторичне звертання • Риторичне заперечення • Риторичний вигук • Симплока • Солецизм • Тавтологія • Точний повтор • Хіазм •

Тропи

Автологія • Алегорія • Антифразис • Антономазія • Гіпербола • Дисфемізм • Евфемізм • Епітет • Іронія • Катахреза • Літота • Мейозис • Метафора • Металепсис • Метонімія • Пафос • Перифраз • Порівняння • Сарказм • Синекдоха • Синестезія • Уособлення •

Риторичні фігури — це фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер: риторичні звертання, запитання, заперечення, оклик.

У широкому значенні — те саме, що і стилістичні фігури.

Графічний аналіз поезії

Вірш можна оцінювати з різних точок зору. Наприклад, я сприймаю усі тексти, як суто графічні об’єкти.

Міра дизайнерської цінності вірша - це величина D, що прямопропорційно дорівнює сумі Р усіх мір порядків у зоровому сприйняті внутрішніх об’єктів у самому тексті(слів) вірша і обренено пропоційно сумі Q усіх мір порядків у зоровому сприйняті зовнішніх об’єктів, поза межами тексту(слів) вірша.

Уточнюємо, що D=P/Q - це закон дизайнерської цінності вірша, де

Р =  (міра порядку букв з алфавіту) + (міра порядку іноземних символів) +  (міра порядку розділових знаків) +  (міра порядку кольорів букв) +  (міра порядку інтервалів між буквами)+ (міра порядку лінійних розмірів шрифтів)+ (міра порядку форматів написання шрифтів)+ (міра порядку об’ємної структури шрифтів)+ (міра порядку блищань букв)+ (міра порядку внутрішніх тіней букв)+ (міра порядку анімації букв).

Q =(міра порядку тла) +  (міра порядку структури порожніх місць) +  (міра порядку розмірів  строф) +  (міра порядку графічного розташування рядків  вірша) +  (міра порядку способів анімації рядків вірша) +  (міра порядку способів руху букв у рядку до вірша) +  (міра порядку тіней рядків вірша) +  (міра порядку світіння  рядків вірша) +  (міра порядку блищання глибини тла до вірша)+(міра порядку водяних знаків тла до вірша)+ (міра порядку обрамлення тла до вірша)+ (міра порядку колонтитулів до вірша).   

Естетичний  аналіз поезії

Міра естетичності Е віршованого тексту прямо пропорційна мірі впорядкованості О  усіх текстових прошарків, усіх ієрархій контекстів в інтелектуальному сприйняті та обернено пропорційна мірі їх складності С для сприйняття смислів в етичному(моральному)  контексті. Ці приховані від "емоційного мислення" читачів дві міри вказують на те, що оцей текст попадає в діапазон "Глобальної естетики". А тепер уточнення формули: Е=О/C, - це закон естетики саме за вінницькою лінгво-парадигмою.

Навіть варто ще глибше уточнити, що міра  інтелектуальної впорядкованості

О=(порядок змісту)+(порядок ритму)+(порядок інто-націй)+(порядок асоціацій)+(порядок випадковостей)+(порядок анаграм)+(порядок образів)+(порядок емоцій)+(порядок афектів)+(порядок фігур думок)+(порядок стилів)+(порядок методів).

А тепер про зміст етичної величини, точніше, міри складності. С=(порядок інтересів)+(порядок цілей)+(порядок мотивів)+(порядок цінностей)+(порядок відношень)+(порядок оцінок)+(порядок сенсів)+(порядок стимулів)+(порядок потягів)+(порядок рефлексій)+(порядок порушень норм)+(порядок проблемних випадків). 

Я вже мовчу, що об'єкти, які упорядковуються автором у віршованому тексті, можна розширювати (звужувати) за різними авторськими парадигмами.   І звичайно, виникає питання: а навіщо затуркувати вам, читачам, вашу ясну голову?

Я міркую  саме так, саме з точки зору, людини,  котра у своїх текстах "оживляє" слова української мови. Вибачайте, що все так не просто.

Функціональний  аналіз поезії

Вірш можна оцінювати з різних точок зору.
Наприклад, я сприймаю усі вірші, як суто функціональні об’єкти.
Вірш має якось  впливати на свідомість чи інтуїцію читачів,
якщо в ньому відповідно створені або  закладені такі інформаційні функції:
1. Відображально-оцінна функція - Q(n), n-кількість об’єктів в поезії;
2. Мотиваційно-емоційна функція -D(n), n-кількість об’єктів в поезії;
3. Сигнально-слухова функція - W(n), n-кількість об’єктів в поезії;
4. Прогностично-інтуїтивна  функція -V(n), n-кількість об’єктів в поезії;
5. Спонукально-афективна   функція - F(n), n-кількість об’єктів в поезії;
6. Активаційно-енергетична функція - G(n), n-кількість об’єктів в поезії;
7. Комунікативно-адекватна функція - L(n), n-кількість об’єктів в поезії;
8. Маніпулятивно-пропагандична функція -S(n), n-кількість об’єктів в поезії;
9. Пізнавально-інтелектуальна функція - Y(n), n-кількість об’єктів в поезії;
10. Оздоровча функція - U(n), n-кількість об’єктів в поезії.
Міра функціональної цінності вірша - це величина M(n), що прямопропорційно дорівнює сумі усіх мір десяти вище описаних функцій при адекватному сприйняті внутрішніх об’єктів у самому тексті(слів) вірша і обренено пропоційно сумі усіх об’єктів, тобто 10n.
Уточнюємо, запис формули:
D= (0,1/n)(Q(n)+W(n)+V(n)+F(n)+G(n)+L(n)+S(n)+Y(n)+U(n)),  - це закон функціональної цінності вірша, де n-кількість об’єктів в поезії.

Запитання: Що таке онлайн-вірш?

Відповідь: Моя думка, цей вірш, що містить програмні додатки.

Яка найпростіша взаємодія онлайн-користувача з віршами на сайті, - для цього досить йому зайти на сайти і там знайти такі приклади використання текстової інформації у вигляді:

·        Гіпертекстової публікації у самому вірші;

·        Мультимедійної публікації як додаток самого вірша;

·        Інтерактивної публікації вірша з посиланнями на використаних авторів;

·        Транскордонної публікації(з перекладами на різні візуальні формати та мови).